МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Практична робота №3 Дослідження самооцінки особистості Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про самооцінку особистості, її вплив на ефективність діяльності людини, визначити рівень власної самооцінки. В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів: самооцінка, регуляторна та захисна функції самооцінки, рівні самооцінки. Основні теоретичні положення Індивід в будь-якій ситуації, за рідкими винятками, поводиться відповідно до власної Яконцепції. Його поведінка залежить від того, ким і як він себе усвідомлює, як він порівнює себе з тими, з ким він взаємодіє. Я-концепція, тобто усвідомлення людиною хто вона є, має декілька аспектів. Найважливіші з них це – образ «Я», самооцінка і соціальна орієнтація. Самооцінка (англ. self-esteem) – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей. Самооцінка є ядром особистості і виконує регуляторну функцію (завдяки якій відбувається розв’язання задач особистісного вибору) та захисну функцію (яка забезпечує відносну стабільність та автономність особистості). Від самооцінки людини залежить її критичність і вимогливість до себе, ставлення до успіхів та невдач. Американський класик психології Уїльям Джемс (William James, 1842–1910) вважає, що наша самооцінка може бути виражена як відношення наших досягнень до наших прагнень (11.1).
. (11.1) З формули (11.1) видно, що підвищити самооцінку можна або максимізуючи успіх, або мінімізуючи рівень прагнень (чи невдач). Розходження між рівнем прагнень і реальними можливостями людини знижують імовірність досягнення успіху. Це призводить до того, що людина починає невірно себе оцінювати, внаслідок чого її самооцінка може стати неадекватною (завищеною або заниженою). А. Джордж розглянув можливу структуру низької самооцінки і дійшов висновку, що низьку самооцінку можуть зумовлювати п’ять суб’єктивних негативних почуттів особистості відносно себе в різних їх комбінаціях: почуття власної неважливості, незначущості; почуття моральної неповноцінності; почуття слабкості; почуття посередності; почуття інтелектуальної неадекватності. Під соціальною орієнтацією мається на увазі почуття автономності в протилежність почуттю залежності від інших людей в самовизначенні. На думку психолога Е.Т. Соколової, «автономізація самооцінки остаточно формується в підлітковому віці, і переважна орієнтація на оцінку значущих інших людей або на власну самооцінку стає показником стійких індивідуальних відмінностей, що характеризує цілісний стиль особистості». Американські дослідники Д. Оффер і Ч. Строзаер розглядають образ Я людини, як такий, що відповідає «загальній сумі перцепцій, думок і почуттів людини по відношенню до себе...», «ці перцепції, думки і почуття можуть бути більш-менш ясно втілені в образі Я, в якому Я розділено на шість різних частин, які тісно взаємодіють»: Я фізичне; Я сексуальне; Я сімейне; Я соціальне; Я психологічне; Я, що долає конфлікти. Методика виконання роботи За допомогою таких лінгвістичних оцінок: дуже часто (4 бали), часто (3 бали), іноді (2 бали), зрідка (1 бал), ніколи (0 балів), оцініть наскільки часто Ви потрапляєте в ситуації, описані наведеними нижче твердженнями. Відповіді (у балах) занесіть у відповідну колонку таблиці 11.1. Таблиця 11.1 №№ Твердження Відповідь   Я хочу, щоб мої друзі підбадьорювали мене.    Я відчуваю свою відповідальність за роботу.    Я переживаю за власне майбутнє.    Багато людей мене ненавидять.    Я менш ініціативний ніж інші люди.    Я турбуюся про свій психічний стан.    Я боюся виглядати дурнем.    Зовнішній вигляд інших значно кращий за мій.    Я боюся виступати з промовою перед незнайомими людьми.    Я роблю помилки.    На жаль, я не вмію розмовляти з людьми так, як це належить.    На жаль, мені не вистачає впевненості в собі.    Мені хотілося б, щоб мої дії схвалювали інші люди.  ...